Ековорккемп у Центрі розвитку та відпочинку “Світлий берег”, Азовське море, Запорізька обл.

Проект центру, починаючи з зими 2015 р., втілювався групою ентузіастів у кооперації із членами організації “Твори добро, Украина!”. СБК представляла авторка цих рядків,  Наталка Трофімова.
На дванадцятигектарній ділянці із трьома закинутими базами відпочинку планувалося створити екологічний відпочинковий простір із вегетаріанським харчуванням та вільний від табаку і алкоголю. Таке місце, де дорослі та діти у спокої та гармонії з природою могли б  відпочивати та займатися творчістю, йогою, отримувати цікаві знання із екології, здорового способу життя та саморозвитку. Ця прекрасна ідея потребувала великих зусиль, часу та матеріальних вкладень. Саме тому ми замислили провести волонтерський табір. 
Так, у глуху глухомань на самому березі Азовського моря, минаючи п’ять блокпостів,  приїхала група волонтерів із різних куточків країни. Веселі, винахідливі та сміливі люди зібралися, треба сказати! Всі різні і такі унікальні, кожен зі своєю родзинкою!  Стати командою нам не завадили ані різниця у віці, ані змії, ані зміна погоди, ані часта втома від роботи!

Завдання, що довелося їх виконувати, були різноманітними: шукали в землі трубу, яку -дцять років тому було прокладено “десь отам”, проводили інвентаризацію мотлоху, що знаходився на базах,  шліфували пахкі дерев’яні меблі, шили чохли для меблевих подушок, збирали та сортували сміття, прибирали кімнати у старих корпусах та поралися на городі, який, до речі, облаштований за усіма принципами органічного землеробства.
Азовське море має декілька серйозних екологічних проблем, зокрема це його обміління та зникнення унікальних видів з акваторії, але хочу розказати про один цікавий феномен, із яким зіткнулися ми. Центр знаходиться між двома частинами НПП «Приазовський», фактично на сто кілометрів поблизу нас вздовж моря немає ніяких місць проживання людей, самі степи, а точніше —  їхні решти, поїдені ерозією, в деяких місцях схили досягають ста метрів і вся ця громада потроху суне у море. Зверху розкинулися лани, засіяні під самий край. Страшно було уявити собі як декілька місяців тому на цьому схилі їхав трактор і орав оту землю, як взагалі він не зсунувся у прірву??? 
Берег, прилеглий до Центру, являють собою урвища, порослі чагарником, та невеличку смугу піску. І вся ця дика краса була схожа на сміттєзвалище! Виявилося, що кожен шторм море приносило кілограми пластику, який чіплявся за коріння та чагарник, лишаючись та нашаровуючись. ПЕТ-пляшки, зв’язані мотузкою —  колишні поплавці нелегальних рибалок, яких тут тьма, балони з-під монтажної піні, флакони побутової хімії, пакети усіх кольорів та видів ( «Пакет нннада?» ), поодинокі капці —  ось неповний список солдатів армії, з якою ми воювали.

Серед наших буденних справ було й місце навчанню та веселощам: ми вчилися варити шоколад, чергували на кухні,  опановуючи нові вегетаріанські рецепти, займалися йогою та дізнавалися про сироїдську дієту, проводили вечірню ватру, дивилися кіно, займалися рукоділлям, час від часу влаштовували посиденьки з еко-дискусіями, їздили на екскурсії цим прекрасним краєм!



Тиждень промайнув як і не було, ми прощалися із сумом в очах та бажанням вернутися, адже Приазов’я припало нам до серця і манило своїми секретами!

Автор - Наталка Трофімова

Дописати коментар