Лідерський тренінг YUWG (Робочої групи непрацевлаштованої молоді), у межах програми «Рік інклюзії у Римі» (10-16 квітня, 2015), Чіта дель Утопія, Рим, Італія

Ось за що я люблю неформальну освіту —  тренінг перевищив мої очікування на 200 відсотків! Він був настільки класний, що ніколи було й Рим глянути ;) !
 За цей невеличкий проміжок часу тренери вклали у наші голови усі необхідні знання, для того щоб стати чудовими лідерами команд, глибоко сягнути розуміння соціального виключення і детальніше ознайомитися із історією SCI!
Група підібралася строката, але буквально з півоберту ми стали зладженою командою, давали глибокі зворотні зв’язки та ділилися досвідом. Нашими тренерами були дві Каті —  одна бельгійська, інша —  болгарська. Такі різні ментально та емоційно, вони прекрасно доповнювали одна одну та не давали нам нудьгувати ;)! Чудово, що саме подання матеріалу та організація тренінгу дала масу орг. порад та методичного матеріалу, багато із чого я використала одразу ж як повернулася додому.  
Ми отримали надзвичайний досвід життя і тренування в одному місці. До речі, його історія варта додаткової уваги. La Chitta del Utopia (Місто Утопія) —  це 250 літня вілла, що від початку була фермою за містом. Зараз  вона наче острів, височиться на кам’янистому пагорбі, загубленому серед типових будинків одного зі спальних районів Риму. За леґендою у підвалі вілли переховувався Гарібальді, а меморіальна табличка на будинку свідчить про чималий вклад будинку у громадське життя міста!

Кожного дня на віллі вирує життя: приходять відвідувачі медіа- та бібліо-теки, організуються вечори танго для сусідів чи обіди для переселенців, коли за одним столом більше 50 людей із різних країн об’єднуються спільною трапезою. Окрім нас там же жило декілька EVS волонтерів та учасники дослідницького проекту із якості води. Отже будинок був повен людьми та подіями!


На сам кінець хочу розказати про один цікавий досвід, який я отримала на тренінгу і який несподівано допоміг мені у житті. Є така вправа на командоутворення: всім зав’язують очі, просять взятися за руки та виконати певні завдання. Першій людині попередньо повідомляють маршрут і вона акуратно веде, підказуючи наступній людині про підйоми, сходи, повороти що вони зустрічаються на шляху. Таким чином, кожна людина стає ведучою для наступної, піклуючись, передаючи інформацію та ведучи.
Після повернення у Харків, у маршрутці до мене підсіла незряча жінка та попросила про допомогу. Я підказала, де їй виходити, супроводила її до метро, допомогла на ескалаторі і посадила у вагон. Якби не та вправа на тренінгу, я б розгубилася та ніколи б не зрозуміла, як це треба робити, а так я її відчувала та впоралася їз завданням!
Сподіваюся, що низка знань, які я здобула ставатимуть мені в нагоді й надалі і наступний мій тренінг я відвідаю вже у якості лідера молодіжної групи! :D

Автор статті - Наталка Трофімова