Розвиток національних природних парків через взаємодію з громадським та приватним секторами: зарубіжний досвід

Сьогодні світова спільнота (включаючи Український уряд) без зайвих суперечок зорієнтувалась на сталий розвиток, який відповідає потребам не тільки нинішнього, але і майбутніх поколінь та зорієнтований на збалансований розвиток соціальної, економічної та екологічної складових суспільства. Саме тому Генеральна Асамблея ООН у 2015 році розширює “Цілі розвитку тисячоліття” і утверджує “Цілі сталого розвитку”. 

"Цілі сталого розвитку" синтезують досягнення міжурядових переговорів, пропозиції організацій системи ООН, результати зустрічей під егідою ООН, громадське обговорення. Документ пропонується для затвердження на Генеральній Асамблеї ООН у вересні 2015 року. Нова стратегія світового розвитку є продовженням "Цілей розвитку тисячоліття", але значно розширює сфери впливу та конкретизує цілі розвитку на період до 2030 року.

Новий міжнародний документ приділяє особливу увагу локальному розвитку та збереженню навколишнього середовища. В цьому контексті, на національні природні парки покладено велику відповідальність, адже, виконуючи свою місію, вони мають стати осередками утвердження сталого розвитку на своїх територіях та розповсюдити його принципи в місцевих громадах. Міжнародний досвід засвідчує успішність такої стратегії, адже вона не тільки створює умови для розвитку місцевих громад, але й значно підсилює позиції парку, як соціального інституту, дозволяє йому здобувати більшу самостійність, підвищувати власну спроможність для розвитку, що є особливо актуальним за умов обмеженого фінансування.

У процесі роботи над проектом “Національний парк, як осередок підвищення екологічної свідомості молоді” (виконавці: ГО "Спілкування без кордонів", громадський рух "Друг Природи", НПП "Слобожанський"), що реалізувався за сприяння Швейцарського бюро співробітництва в Україні, було досліджено діяльність природних парків як України, так і Бельгії, Квебеку (Канада), Франції та Швейцарії. В межах дослідження розглядалось, яким чином парки інших країн відіграють роль осередків впровадження сталого розвитку та які підходи вони використовують для підвищення власної спроможності через співпрацю із місцевими громадами, громадськими організаціями та бізнесом.

Першим результатом дослідження стало створення електронної брошури “Спільна справа з національним природним парком: посібник для громадських активістів та підприємців” (для перегляду та завантаження натисніть тут). Хоча посібник у першу чергу спрямований на громадських активістів та підприємців, працівники парків можуть його активно використовувати у побудові партнерських відносин із активістами місцевих громад чи навіть розповсюджувати серед своїх прибічників.

Іншим результатом стало створення для працівників парків короткого огляду (подається нижче), в якому зазначені ключові напрямки та конкретні методи, що використовуються закордонними парками для підвищення власної спроможності. Попри те, що кожен парк має свої унікальні особливості, головні напрямки зарубіжного досвіду є цілком прийнятними для наших парків і, більше того, саме вони взяті за орієнтири у політиці розвитку вітчизняних НПП та в Україні в цілому. В ході дослідження виявилося, що найбільш поширеними та ємними напрямками є: розвиток туристичної інфраструктури та сталого туризму, партнерство з агропідприємницькою галуззю.

Сталий туризм (екотуризм, культурний, зелений, сільський, аграрний та ін., включно з масовим).

Природні парки підтримують та розвивають сталий туризм, тому що він є найменш шкідливим для навколишнього середовища у довготривалій перспективі, економічно доцільним та соціально важливим для місцевих громад. Становлення цього виду туризму відбувається відповідно до Європейської Хартії зі сталого туризму на територіях, що знаходяться під особливою охороною, політики ЄС та рекомендацій Федерації Європарків (http://www.europarc.org/).

Характеристики сталого туризму:

• ефективно використовує природні, соціальні та культурні ресурси, зберігає та відтворює їх розмаїття;

• підтримує та розвиває соціально-культурну автентичність, культурну спадщину і традиції місцевих громад;

• забезпечує довготривалі економічні явища: залучає представників місцевих громад до туристичної діяльності, створює нові робочі місця, впливає на розвиток громади в цілому;

• розвиває культурну складову громади: готує місцевий персонал до взаємодії з туристами, створює можливості культурного відпочинку і для місцевого населення;

• будує свою стратегію та діяльність, спираючись на обрахунок впливу на навколишнє середовище, як на національному, так і на місцевому рівнях (в свою чергу, тенденції розвитку сталого туризму враховуються як на локальному, так і на національному рівнях).  

Розвиваючи сталий туризм, природні парки Швейцарії пропонують туристам готелі, еко-шале у дикій природі і проживання на сільських фермах. Як правило, місця проживання туристів доповнюються пунктами громадського харчування чи домашніми кухнями на фермах. Місце проживання можна замовити попередньо у власника. Під час створення готелів, будинків, кемпінгових таборів для туристів підприємці зостосовують стратегії нейменшого впливу на природу та навколишнє середовище, піклуючись про використання природних матеріалів та зменшення кількості відходів, витрачених ресурсів, енергії та ін.

У французьких парках сталий туризм або, як його називають, екотуризм посідає значне місце. Підприємництво розгортається у напрямку формування мережей міні-готелів, гостьових дворів, сільських зелених садиб, будівництва літніх укриттів на природі, відновлення старовинних будинків, водяних млинів, вітряків та ін. з урахуванням екологічних вимог та маршрутів екостежок (Parc national des Cévennes http://www.cevennes-parcnational.fr/).

Для підсилення туристичного потенціалу парку та регіону, природні парки заохочують підприємців до організації туристичних маршрутів, екскурсій, турів для відвідувачів. Для підвищення доступності маршрутів для людей з обмеженими можливостями маршрути адаптуються під викорстання гужового транспорту.

У національних парках Квебеку (Канада) поширеними є будівництво: шале — будинки на 2-4 особи; будинки для групи туристів; сільські будинки; створення кемпінгів: каное-кемпінги, кайяк-кемпінги, кемпінги для піших та велотуристів (Parc national du Saguenay, Québec). Частіше за все такі кемпінги створюють неподалік від туристичних маршрутів.

Зважаючи на зарубіжний досвід, можна зробити висновок, що українські природні парки володіють значним потенціалом для розвитку сталого туризму. Проте, для його реалізації суттєвий внесок мають зробити, як державні установи, так і громадські. Якщо говорити про локальний  рівень, то парки, місцеві підприємці, громадські організації та  місцеві громади вже сьогодні можуть підвищувати якість надання туристичних послу та рівень розвитку сталого туризму (що безпосередньо впливає на рівень екологічної свідомості населення).

Взаємодія парків з агропідприємцями

Концепція сталого розвитку передбачає ефективне використання природних ресурсів та зменшення екологічних ризиків, тому особлива увага приділяється “зеленим” підходам і у землеробстві. Екологічно орієнтоване виробництво підтримується як на національному, так і на регіональному рівнях і посилює розвиток сільських громад.

Зарубіжний досвід засвідчує високу результативність взаємодії природних парків з місцевими громадами і агропідприємцями. Часто, на територіях природних парків (або на прилеглих) проживають люди зі своїми господарствами, виробництвом, угіддями.В деяких парках, наприклад, Плен де л’ Еско у Бельгії (http://www.plainesdelescaut.be/) до 50% усіх територій задіяно у сільському господарстві, або навіть до 70% , як у французькому природному парку Кап і Маре д’Опал (http://www.parc-opale.fr/). У зв’язку з цим постає потреба екологічно безпечного сільсько-господарського виробництва, яке не виснажує природні ресурси, зменшує вірогідність виникнення екологічних проблем та прямо чи опосередковано допомагає парку виконувати свої завдання. Полегшує ситуацію світова тенденція виникнення інтересу та попиту на екологічно чисту, органічну продукцію. Грунтуючись на необхідності стимулювати агропідприємців до екологічного виробництва та попиті на екологічну продукцію, національні природні парки Швейцарії створили бренд (маркування) “Produit – Parcs Suisses” (Створено в швейцарських парках), яке дозволяє підприємцям успішно виходити на новий ринок — ринок туристів та відвідувачів парків, реалізовуючи свою продукцію і вироби на стаціонарних місцевих ринках та ярмарках під час свят, організованих парками. Такі привілегії цікавлять виробників сиру, м’ясної продукції, хлібо-пекарських виробів, садово-овочевої продукції, вино-горільчаних виробів, продукції бджільництва, ремісництва та інших. Ефект не є одностороннім, запропоноване розмаїття також підвищує інтерес до автентичності місцевих громад та парків загалом.

Марка підтверджує високий професіоналізм, вказує на якість товару чи послуги та засвідчує, що виробник сприяє збереженню і примноженню природної і культурної спадщини, посилює місцевий розвиток та підтримує парк. Купуючи маркований товар чи користуючись маркованими послугами, споживач відчуває свою причетність до важливої справи — збереження природи і підтримки національних природних парків.

Маркування продукції та послуг практикується і у Франції, де на сьогоднішній день марку від парків отримали понад 800 підприємств у 36 -ти природних парках Франції ( http://www.parcs-naturels-regionaux.tm.fr/fr/accueil/). У Національному парку Севен у Франції навіть організовано навчання зі сталого розвитку для підприємців. Для відновлення культурно-історичної спадщини і традицій виробництва, відновлюються млини, відшукуються і відновлюються вулики минулих століть та встановлюються у відповідності до практики бджолярів середньовіччя. Загалом же у парку Севен продукції бджільництва виробляється на 2-3 млн. євро в рік, в залежності від кліматичних особливостей року (http://www.cevennes-parcnational.fr/).

Європейські парки відкриті до взаємодії не тільки з підприємцями та виробниками. Для розповсюдження ідей сталого розвитку часто створюються цільові посібники або рубрики на сайтах (наприклад, у бельгійському парку Плен де л’ Еско) для будь-яких категорій людей — для освітян, громад, туристів, відвідувачів еко-стежок, натуралістів, підприємців та інших. Для них викладається конкретна інформація про те, як вони можуть зкорегувати свою діяльність чи поведінку відповідно до принципів сталого розвитку та як можуть співпрацювати з парками.

Взаємодія та партнерство — це ключовий підхід у розвитку парків на сьогоднішній день. Це стосується не тільки парка та людей / організацій, які його безпосередньо оточують, а й інших парків. Природні парки часто беруть участь у створенні мереж, асоціацій, які вирішують певні проблеми, зокрема, питання підприємництва та його відповідність принципам сталого розвитку. Так, Федерація природних регіональних парків Франції (об’єднує понад 50 парків, http://www.parcs-naturels-regionaux.tm.fr/fr/accueil/) заохочує підприємців започатковувати свою справу на територіях парків, подає інформацію про бажані напрямки: туризм, екоаграрне виробництво, ремісництво, медицина та ін. Водночас зацікавлений підприємець може на сайті Федерації заповнити формуляр-побажання, описавши пропозицію своєї діяльності. Федерація розглядає пропозицію і допомагає підприємцю обрати найбільш оптимальний парк і підхід для втілення його бізнес-ідеї у контексті сталолго розвитку.

У Швейцарії велику організаційну роботу проводить Мережа природних парків (http://www.paerke.ch/), яка допомагає у розгортанні підприємництва у природних парках. Мережа об’єднує не тільки парки, але й підприємців, які з ними співпрацюють. Потужні мережі і об’єднання діють у природних парках і в багатьох інших країнах: у Бельгії досить продуктивно діє Федерація парків Валонії (La Fédération des Parcs Naturels de Wallonie http://www.fpnw.be/), у Квебеку - Мережа парків Квебеку (Reseau Parcs Québec), Товариство туристичних комплексів дикої природи (la Société des établissements de plein air du Québec http://www.sepaq.com/pq/).  

Важливою перевагою створення мереж є те, що вони дозволяють не дублювати роботу, а працювати спільно, досягаючи більших результатів. Наприклад, рекомендації підприємцям щодо започаткування соціально-відповідального бізнесу в сфері туризму розробляє не кожен парк для своїх партнерів, а саме мережа і кожен з учасників використовує розробки у своїй діяльності.  

Вивчення досвіду природних парків низки країн засвідчує, що економічна діяльність парків, комерціалізація їх послуг, інновації в рекреації і розвитку сталого туризму та заохочення мешканців громад до підприємництва на засадах сталого розвитку, сприяють здійсненню місії парків, зміцнюють їх матеріальну базу для наукових досліджень, еколого-освітньої діяльності, дозволяють розширити міжнародне співробітництво. Застосування зарубіжного досвіду безперечно сприяє формуванню ефективного урядування в українських парках: опануванню принципами деліберативної демократії, забезпеченню прав людини на здорове довкілля, спонукає до дієвої взаємодії з громадськими організаціями та утверджує орієнтацію парків на відвідувачів.

Матеріал підготував П. Цимбал -

консультант ГО “Спілкування без кордонів” в межах проекту “Національний парк, як осередок підвищення екологічної свідомості молоді”

Харків, 2014-2015